Ви є тут

Колекціонерам

Соціальна відповідальність

Колекціонування витворів мистецтва само по собі є досить приємною справою, але у випадку народного мистецтва в наш час склалася дивна ситуація, коли шедеври, створені 100 і більше років тому, можуть коштувати значно дешевше, ніж вони вартували свого часу. Наприклад, на створення вишитої сорочки йде близько двох (а часом і шести) місяців роботи, відповідно, на теперішні гроші, вона мала би коштувати 1–2 місячну зарплату, бо саме стільки часу пішло на роботу. Проте, за невеликим виключенням, ринкова вартість давніх рушників чи сорочок значно менша, ніж теперішня вартість вироблення або реконструкції подібного виробу. Це стосується здебільшого вартості давнього одягу, вишивки, ткацтва та кераміки, а певною мірою й народного живопису. Почасти це є наслідком того, що в совєцькі часи народне мистецтво майже не цінувалося. Доказом цього є те, що для відтворення або реконструкції давніх артефактів (за умови, що є люди, які це вміють і можуть зробити) в наш час доводиться платити в рази більше, ніж за давні речі. Таким чином, можна стверджувати, що частина експонатів надходить до нас у дуже недооціненому вигляді (з фінансової точки зору, бо з мистецької вони, як правило, безцінні). Проте, незалежно від вартості набутих експонатів (бо комусь їх можуть подарувати, а хтось може успадкувати), володіння витворами мистецтва зобов’язує нас, по-перше, належним чином зберігати їх для наступних поколінь, а по-друге, надавати їх для опрацювання спеціалістами та для огляду широкому загалу. Ми вважаємо, що обов’язок колекціонерів – не лише збирати, але й головним чином: берегти, реставрувати та надавати свої колекції для експонування.

Українське законодавство загалом не відрізняється чіткістю та однозначністю. Не є виключенням і законодавство, яке стосується музейної діяльності. Наскільки нам відомо, на даний час існують такі основні законодавчі акти, що можуть зачіпати діяльність колекціонерів: Закон України «Про музеї та музейну справу», Положення про Музейний фонд України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1147), Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей». Окрім них є ще ряд дотичних до цієї теми правових актів Міністерства культури України, які покликані регулювати здебільшого музейну діяльність, проте, за певних обставин можуть стосуватися і приватних колекціонерів. Найважливішими, на нашу думку, аспектами згаданих нормативних актів є наступні:

  • Закріплення правового статусу недержавної частини Музейного фонду України (що, зокрема, включає і приватні колекції та окремі пам’ятки у приватному володінні) і що має належним чином зберігатися (Закон України «Про музеї та музейну справу»).
  • Необхідність належного обліку пам’яток (експонатів) та реєстрації унікальних музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань Музейного фонду України та предметів музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України і мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форми власності і місця зберігання у Державному реєстрі  національного культурного надбання.
  • Порядок передачі фондів (наприклад для тимчасової виставки) від приватних власників до державних музеїв, або інших організацій здійснюється за відповідними актами за згодою сторін (бажано мати договір з описом усіх експонатів, що передаються), а у випадку передачі державних колекцій – регулюється численними інструкціями.
  • При вивезенні (в тому числі і тимчасовому) музейних цінностей (в тому числі і з приватних колекцій) з території України потрібно отримати відповідний дозвіл (на підставі Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення  культурних цінностей»).

Аби уникнути довільних трактувань пропонуємо колекціонерам самостійно ознайомитись зі згаданими нормативними актами. Оскільки нормативна база може змінюватись - адміністрація сайту не несе відповідальності за повноту та актуальність наведених посилань та цитат.

Загалом, стосовно законодавчих актів та юридичних питань радимо консультуватися з професійними юристами.

Вигоди колекціонерам

Право власності на експонати у приватному володінні у нашій країні та в наш час не завжди легко підтвердити чи довести, зокрема це стосується таких речей як предмети ткацтва, одяг, кераміка тощо. Історично так склалося, що народне мистецтво не сприймалося як щось дорогоцінне, а почасти така ситуація й не змінювалась. Як наслідок, якщо при купівлі-продажу більш традиційних та коштовних артефактів (ікон та картин) право власності на них ще якось реєструється, відповідний договір можна укласти та засвідчити у нотаріуса за умови, що погоджена у договорі вартість речі була підтверджена сертифікованим суб’єктом оціночної діяльності, що має право робити таку оцінку. А ось із менш коштовними експонатами (рушники, одяг, кераміка) виникають питання: Як оцінити рушник або сорочку? За якою методологією? Що робити, якщо професійна (чи офіційна) оцінка не збігається з погодженою ціною? Що робити, коли продавець не може пояснити, де він придбав річ і відповідно в договорі купівлі-продажу не буде опису «родословної», або ланцюжка власників? Що робити, коли продавець відмовляється навіть написати розписку, що він (вона) немає фінансово-майнових претензій до покупця відносно продажу певної речі (а таку розписку нотаріус може завірити і без оцінки)? Де шукати нотаріуса у глухому селі, якщо експонат придбано в експедиції? Чи варто взагалі морочити собі голову договорами і правом власності на не дуже коштовні речі? Як бути, коли таких менш коштовних речей назбирується дуже багато і всі разом вони вже є цінним набутком? Ці та інші запитання наразі не мають чітких відповідей та відповідної законодавчої бази, а це своєю чергою створює низку ризиків для власників-колекціонерів. Найголовніший ризик це – яким чином підтвердити своє право власності на власну колекцію.

Ми не пропонуємо простого рішення для складних проблем, проте, як це не парадоксально звучить, вбачаємо можливість вирішення (принаймні частково) цієї дилеми, за умови, що приватна колекція стає знаною, видимою та чітко означеною. Безпосередні кроки, що ведуть до вирішення містять:

  1. Ведення обліку та опис експонатів (коли, що придбано, у кого і за скільки, атрибуція, розміри, техніки, матеріали, особливі прикмети).
  2. Маркування експонатів (логотипом або ініціалами колекціонера та унікальним порядковим номером кожного експоната).
  3. Оцифрування (фотографування експонатів і збереження фотографій упорядкованим чином).
  4. Розміщення фотографій експонатів на загальнодоступних (публічних) майданчиках у «Всемережжі» для фіксування існування колекції та її розмірів (в ідеалі це має бути такий собі публічний кадастр, або реєстр приватних експонатів, що містить зображення, короткий опис, атрибуцію та ім’я власника).

На жаль, навіть можливість створення віртуального публічного кадастру (реєстру) прав власності на експонати у приватному володінні поки що не обговорюється в середовищі знаних нами колекціонерів. Можливо, дається взнаки наша споконвічна роз’єднаність та взаємна недовіра, проте це не зупинить нас – хтось має бути першим.

Наша ідея полягає в тому, щоб поєднати приємне з корисним, а саме сумістити віртуальний атлас-музей з вищеописаним кадастром. Ми хочемо заохотити колекціонерів відповідально ставитись до своїх колекціонерських обов’язків та зробити вищеописані кроки 1-3 самостійно, аби бути в змозі скористатися кроком 4 (розміщенням фото експонатів на сайті, що, власне, і є внесенням інформації про експонати та їх належність до колекції певного колекціонера в реєстр). Для цього ми придумали і створили цей сайт, вклавши в розробку багато зусиль, адже створення власного сайту «з нуля» й підтримка його роботи – це значні зусилля та кошти, які не кожен колекціонер може собі дозволити.

Системно задокументована інформація про експонати разом із фотознімками експонатів є доказами того, що ці експонати перебувають (або перебували в певний час) у власності колекціонера – бо лише власник колекції може зробити фото кожного експонату (у такому форматі, ракурсі та якості, як вимагається умовами розміщення на нашому сайті) та тільки власник може описати кожен експонат настільки детально, наскільки можна описати тільки маючи до нього безпосередній доступ. По оброблених знімках розміщених на сайті (та по даті їхнього розміщення/створення) можна буде, у разі необхідності, стверджувати, що оригінали (тобто «сирі», необроблені знімки) були зроблені раніше та були зроблені саме власником. Доказом цього буде наявність оригінальних знімків у колекціонера, адже електронні файли оригінальних знімків окрім самих зображень містять інформацію про камеру, котрою була здійснена зйомка, дату зйомки, параметри зйомки, ім’я фотографа, тощо (фотографії розміщені на сайті цієї інформації не міститимуть). Не маючи експонату його фотографію можна лише скопіювати з сайту (але на сайті будуть лише оброблені та захищені фотографії у меншій якості). Колекціонерам важливо мати гарно задокументований опис особливостей кожного експонату, а саме: розмір, вагу, особливі прикмети, які неможливо взнати, не заміривши та не потримавши експонат у руках. Така інформація про експонат не оприлюднюється на сайті (та не надсилається адміністрації сайту), отже вгадати, або санкціоновано заволодіти нею без згоди колекціонера неможливо – відповідно наявність у колекціонера інформації про особливості експонату може свідчити про належність експонату саме йому.

Оприлюднення фотографій на сайті, відтак, стає доказом існування певної збірки у колекціонера, котрий розмістив ці фотографії. Звичайно, це не пояснює яким саме чином збірка була набута, але доводить належність множини окремих експонатів до збірки певного колекціонера. Вже описану та оцифровану збірку можна спробувати оцінити (як цілісну збірку) та/або юридично оформити (через, дарування, успадкування або продаж), а також,таку збірку (або окремі експонати) можна позичати (для виставки), належним чином це документуючи, а саме складаючи відповідний договір з додатком, що містить список експонатів, опис  та фотографії кожного експонату, що передається.

Отже, опис та віртуальне розміщення колекції на сайті - це не тільки вияв соціальної відповідальності, а й цілком прагматичний крок до подолання реальних ризиків, пов’язаних із володінням витворами народного мистецтва.

Розкриття інформації про колекціонера на сайті носить добровільний характер, за бажанням власника збірки його/(її) ім’я може оприлюднюватися на сайті (як підпис під кожним його/(її) експонатом), або ж для загалу збірка експонатів може носити абстрактну назву, тобто може бути анонімною. В обох випадках колекціонер користається з переваг внесення його/(її) колекції до реєстру та на сайт, а загал має доступ до зображень творів народного мистецтва.

Окрім того, розміщення фотографій експонатів у «Всемережжі» дарує експонатам своєрідний «вихід у вічність», адже знищити ці зображення із світової мережі майже неможливо. А у випадку пошкодження чи знищення самого експоната, принаймні його зображення залишиться неушкодженим. Тобто, фізично експонати можуть перебувати будь-де, можуть бути сховані в найбезпечнішому місці, а віртуально будуть доступними в будь-якій точці земної кулі.

Доступність експонатів для виставок - це ще одна важлива перевага сайту, позаяк організація повноцінної виставки займає тривалий час (від 3 місяців до 3 років) та потребує великих вкладень. Про вартість, зусилля та доцільність влаштування власного музею взагалі не хочеться й згадувати, а наша віртуальна експозиція не потребує від колекціонерів жодних поточних витрат. Ми вважаємо, що виставки мають організовуватися та проводитися відповідними професійними структурами (музеями, виставковими організаціями). Як власники приватного музейного фонду ми можемо лише сприяти таким організаціям, надавши їм «віртуальний каталог» експонатів та можливість спілкування з власниками, при цьому власники мають можливість вибирати, чи спілкуватися і чи надавати свої експонати для виставок (в реальному світі) чи ні, та можуть самі домовлятися про вигідні для себе умови співпраці.

Співпраця з міжнародними музейними організаціями, зокрема, ми плануємо активно залучати посилання на наш сайт з Wikipedia та долучитися до музейної мережі Europeana (http://www.europeana.eu), а це дасть можливість через наш сайт зробити свою збірку доступною для ще ширшого загалу, зробити свою збірку доступною музейним та виставковим фахівцям із Європи, «зареєструвати» свої експонати в загальноєвропейській базі експонатів. Міжнародним музейним та виставковим організаціям вигідніше та простіше працюватися не із множиною окремих колекціонерів, а з відповідальним представником інтересів спільноти колекціонерів, і саме наш сайт покликаний виконувати такі функції.

Вимоги для долучення

Загальне – ми розраховуємо лише на власні творчі, фізичні та фінансові можливості. Ми не шукаємо спонсорів, не продаємо та не обмінюємось експонатами, відтак на сайті, під видом експонатів, заборонено розміщувати інформацію комерційного та рекламного характеру (для цього існують відповідні ресурси).

Для розміщення зображень експонатів на сайті власники (колекціонери) мають  звернутися до адміністратора сайту (див. розділ Контакти) та надіслати:

  • Інформацію про себе та свою колекцію (ім’я, контакти, назву колекції, приблизну кількість експонатів, у тому числі вже описаних і оцифрованих, час протягом якого планується долучити існуючі оцифровані експонати до нашого сайту та час необхідний для оцифровування та долучення неоцифрованих експонатів).
  • Таблицю з номерами та описами експонатів (бажано реєстр колекції але без інформації про особливі прикмети експонатів).
  • Пронумеровані захищені прозорим логотипом колекціонера фотознімки експонатів (вимоги щодо формату фотографій залежать від типу експонатів, деталі можна отримати на вимогу від адміністрації сайту).

Але для добросовісного забезпечення виконання цих вимог власникам збірок заздалегідь необхідно:

  1. Вести облік та опис експонатів (коли, що придбано, у кого і за скільки, атрибуція, розміри, техніки, матеріали, особливі прикмети тощо).
  2. Маркувати експонати (бажано логотипом або ініціалами колекціонера та обов’язково присвоєння кожному експонату унікального номера).
  3. Фотографувати експонати і зберігати фотознімки упорядкованим чином.

Облік та опис експонатів – не кожна множина цікавих речей є колекцією, колекцією її робить системність та упорядкованість, що означає, зокрема ведення обігу експонатів. Коли колекціонер не документує обігу експонатів, то можливе виникнення хаосу, передовсім у знаходженні та ідентифікації експонатів самим колекціонером, а також у спілкуванні колекціонера з адміністрацією сайту (Це фото вже було розміщено чи ні? Цей експонат вже внесено чи ні? тощо) та іншими зацікавленими сторонами.

Навіть, якщо ви спочатку впевнені, ніби пам’ятаєте всю необхідну інформацію про кожен ваш експонат, або думаєте, що ваше захоплення не розвинеться до такого розміру, що без обліку вже не обійтися, ми радимо розпочинати вести облік колекції з самого початку колекціонерської діяльності, або чим швидше. Зволікання з цим тільки додасть додаткового навантаження пізніше, коли «руки дійдуть» до обліку, але тоді частина інформації вже може бути втрачена.

Найперший засіб для ведення обігу експонатів це реєстр – пронумерований перелік експонатів, що містить усю доступну інформацію про кожен екземпляр. Зазвичай, реєстр може мати наступні поля: Унікальний порядковий номер*, Категорія*, Тип, Вид, Підвид, Назва експонату*, Особливі Прикмети, Деталі, Матеріали, Техніка, Узір, Стан, Колір, Розмір, Вага, Додаткові Відомості, Історична Цінність, Приблизний Час Виготовлення, Країна походження*, Етно-регіон*, Область*, Район*, Місто/Село*, Автор-Майстер, Model Number (якщо є), Serial Number (якщо є), Дата Придбання*, Продавець, Вартість Придбання, Позичено (Так/Ні), Позичальник, Дата коли позичено, Застраховано (Так/Ні), Фото, Примітка1, Примітка2, Місце зберігання, На сайті (Так/Ні), Рейтинг достовірності атрибуції*. (*- обов’язкові для заповнення поля).

Найзручніше вести реєстр у формі таблиці, а для цих цілей пасує – MS Excel, а ще краще – MS Access. Зауважте, що текстові редактори (як-то MS Word) це не найкраще програмне забезпечення для ведення реєстру, оскільки ці програми не призначені для роботи з базами даних, відповідно пізніше виникатиме багато труднощів із веденням реєстру у подібних програмах.

На вашу вимогу адміністрація сайту безкоштовно надасть зразок реєстру в форматі MS Access, що вже довів свою ефективність.

Рейтингування достовірності атрибуції експонатів необхідно робити для пояснення достовірності атрибуції експонатів (Адміністрація сайту залишає за собою право відмовити будь якому колекціонеру в розміщенні його/її експонатів на сайті у випадку, якщо атрибуція є очевидно недостовірною). 

Враховуючи те, що більшість експонатів була придбана колекціонерами на ринку у посередників, а не у майстрів чи власників (а посередники не завжди серйозно ставляться до документації походження речей), то навіть за наявності інформації про походження від посередників, вона може бути недостатньо точною. Рейтингування здійснюється власниками експонатів (колекціонерами) на основі інформації відомої про експонат:

R1 – експонат вироблений самим колекціонером, сімейна реліквія колекціонера (та його близьких родичів), або придбаний особисто колекціонером у виробника чи власника, відомо: ім’я виробника та/або власника, місто/село, район, область походження;

R2 – експонат придбаний у посередника, відомо: місто/село, район, область походження;

R3 – експонат придбаний у посередника, відомо: район і область походження;

R4 – експонат придбаний у посередника, відомо лише область походження;

R5 – експонат придбаний у посередника, приблизну атрибуцію зроблено колекціонером (на основі власного досвіду);

R6 – походження експонату невідоме, атрибуція неможлива.

Рейтингування це наша перша спроба вирішення проблеми недостатньо достовірної атрибуції будемо вдячні за ваші відгуки та пропозиції стосовно такої ініціативи.

Маркування експонатів рекомендуємо робити таким чином, щоб воно легко читалося та надійно трималося. Кожен експонат повинен мати маркування: назву збірки (або ім’я власника), унікальний порядковий номер, а також, за можливості, містити назву експонату та атрибуцію (місто, район, область та етно-район).

Експонати, що мають рівні, гладенькі поверхні (до яких можна приліпити наліпку) можна маркувати лише наліпками, що містять усю необхідну інформацію, а для тканини та одягу бажано замовити бирочки, які пришиваються до експонатів. Для спрощення процедури та зменшення собівартості бирочок, вони мають містити лише назву збірки та порядковий номер експоната, решта інформації буде в реєстрі, звідки її можна буде роздрукувати в разі необхідності (У Києві бирочки для маркування тканин та гнучких експонатів можна замовити у ПП «Альтаір»).

Формат фотографій залежить від виду експонатів. Для категорій, що вже розташовані на нашому ресурсі, радимо дотримуватися формату вже наявних на сайті фотографій. Для категорій не представлених на сайті, радимо робити фотографії в найкращій доступній для вас якості на нейтральному (не яскравому) тлі. Кожен експонат має бути окремий від інших (тобто один експонат на фото). Хоча технічно кількість фотографій, які можна долучати на сайт для кожного експонату необмежена, проте з практичних міркувань, ми рекомендуємо долучати не більше десяти фото для одного експонату.

Для завантаження на сайт фотографії мають бути оброблені та збережені в форматі JPEG (максимальний розмір файлу 800 кілобайт). Кожна фотографія повинна містити прозорий захист із логотипом колекціонера, або назвою збірки. Назва кожної фотографії має містити порядковий номер експонату.

Відбір та долучення експонатів до віртуального музею відбувається через адміністрацію сайту (див. розділ Контакти).

Відмова у долученні фотографій до сайту можлива з низки причин, зокрема: відверто помилкова атрибуція, низька якість фотографій, невпорядкованість або невідповідність між переліком експонатів та пронумерованими фотографіями, помилки в реєстрі або переліку експонатів тощо. Адміністрація сайту залишає за собою право відмовити будь-якому колекціонеру в розміщенні на сайті фотографій його експонатів. Причина такої відмови, за змогою, буде повідомлена колекціонеру.

Колекціонери несуть відповідальність, надаючи інформацію для розміщення на сайті, за повноту, точність та достовірність усієї наданої інформації та гарантують, що надані ними фотографії зроблено з експонатів, що перебувають у їхній власності.

У випадку існування або виникнення законодавчих вимог про розкриття та зберігання персональних даних чи інших вимог, які можуть стосуватися оприлюднення інформації, колекціонери погоджуються на відповідні розкриття та оприлюднення та не мають з цього приводу претензій до адміністрації сайту.

Дотримання авторських прав на зображення (фото-репродукції) експонатів - забезпечується шляхом підписання відповідної ліцензійної угоди, в якій Колекціонер (як власник авторських прав - Ліцензіар) надає право Сайту (Ліцензіату) на оприлюднення, відтворення і розповсюдження авторських творів (зображень експонатів авторські права на які належать Ліцензіару) через наш сайт. Долучення фотографій (зображень експонатів) без укладення ліцензійної угоди з власником авторських прав на ці фотографії - порушує вимоги законів про авторське право, а відтак не є можливим.

 

Догляд за експонатами

У  цьому розділі ми надаватимемо поради стосовно догляду та реставрації, які можна зробити власними силами.

Наразі цей розділ в процесі творення. Ми плануємо адресувати догляд та реставрацію наступних категорій експонатів: Тканина, Вовна, Живопис, Вироби з дерева, Кераміка, Обробки фото.